«День, коли Земля зупинилась» 2008 року — це візуально ефектний, але дещо спрощений ремейк фільму, що піднімає важливі екологічні питання, проте втрачає деякі нюанси психологічної глибини.
Зіткнення двох епох: оригінальний та новий погляд на 'День, коли Земля зупинилась'Фільм «День, коли Земля зупинилась» (2008) режисера Скотта Дерріксона є ремейком культової стрічки 1951 року, знятої Робертом Вайзом, яка свого часу стала справжнім проривом у науковій фантастиці. Обидві версії мають схожий сюжетний каркас: прибулець на ім'я Клаату прибуває на Землю з попередженням про неминучу небезпеку, яку людство накликає своєю агресією та недбалим ставленням до планети.
Проте, попри схожі теми, сучасний фільм має низку принципових відмінностей, які як надають йому особливого тону, так і викликають певні суперечки серед кіноманів.
Оригінальна стрічка Вайза 1951 року відображала повоєнну напругу та страхи перед ядерною зброєю, а Клаату виступав посланцем миру, прагнучи зупинити людську агресію, яка загрожувала не лише Землі, але й космосу. У 2008 році Дерріксон переносить фокус з ядерної загрози на екологічну катастрофу, що загрожує нашій планеті. Клаату у виконанні Кіану Рівза знову звертається до людства, попереджаючи про те, що знищення природи призведе до його знищення, якщо не зміняться підходи.
Ця ідея робить новий фільм більш актуальним для сучасного глядача, але водночас дещо ослаблює його посил – стрічка виглядає радше як проповідь, ніж як драма із сильним моральним конфліктом.
Клаату 1951 року, втілений Майклом Ренні, вражав благородством та стриманою емпатією, що дозволяло глядачам симпатизувати йому як символу миру. Рівз, своєю чергою, грає холодного, відстороненого інопланетянина, який оцінює людство з погляду судді. Його персонаж більше нагадує механічну істоту, запрограмовану на виконання завдання, аніж мудрого прибульця, що бажає дати другий шанс людству.
Це рішення робить Клаату більш складним та загадковим, але водночас менше викликає симпатії у глядача.
1951 року стрічка використовувала обмежені за сучасними мірками спецефекти, проте атмосферність оригіналу була створена за рахунок простоти та деталізації. Велетенський робот Горт, що охороняє Клаату, став культовим персонажем, його грізний вигляд ідеально доповнював напругу. У новій версії Горт значно збільшений у розмірах і вдосконалений завдяки CGI.
Сучасна версія безумовно приваблює візуально, але інколи надлишок спецефектів відволікає від основного сюжету, надаючи йому радше вигляд блокбастера, ніж глибокого філософського твору.
У класичному фільмі моральний посил є значно прозорішим: лише об’єднання зусиль та уникнення агресії допоможуть людству вижити. Дерріксон же акцентує увагу на незворотності змін, що відбуваються на планеті, і пропонує переосмислити наші вчинки не стільки з погляду особистої етики, скільки з глобального аспекту, який важко охопити.
Новий посил актуальний, але через деяку прямолінійність він не викликає такого глибокого філософського резонансу, як оригінал.
У порівнянні з оригінальною стрічкою, яка лаконічно й елегантно передала меседж миру та співіснування, сучасна версія більше нагадує екологічний маніфест, який, хоча і є актуальним, не викликає такої ж емоційної віддачі.
Поп Popura