"Куб": кінематографічна пастка часу, простору й людської приреченості

У 1997 році світ кіно отримав один із найнесподіваніших та найглибших фільмів у жанрі науково-філософського трилера — "Куб" (Cube). Канада, невеликий бюджет, невідомі актори — і водночас неймовірна напруга, мінімалізм, що гіпнотизує, та метафоричність, яка не відпускає навіть після фінальних титрів.

І хоча франшиза налічує три частини, саме перший "Куб" став культовим фільмом, на якому виросло не одне покоління фанатів жанру "виживання".

Куб (1997): Геометрія страху

Режисер-дебютант Вінченцо Наталі вивів глядача на мінімалістичну сцену — кімнату у формі куба. Стін шість, у кожній — люк, який веде у ще одну ідентичну кімнату. У кожній — потенційна пастка, що миттєво вбиває. У пастці — кілька незнайомців, які не знають, як опинилися тут, але мають знайти вихід.

Протягом 90 хвилин ми спостерігаємо, як страх, логіка, параноя, егоїзм і надія по черзі захоплюють владу над людьми.

Це не просто фільм про виживання. "Куб" став алегорією сучасного суспільства: безжальної системи, в якій люди — лише змінні у великій невідомій формулі. Імена персонажів — посилання на назви сумнозвісних в'язниць.

Камера практично не виходить за межі єдиної декорації, але напруга зростає з кожною хвилиною.

Куб 2: Гіперкуб (2002) — вихід у нові виміри

П’ять років потому на екрани виходить "Куб 2: Гіперкуб". Цього разу дія розгортається в кубі іншої природи — чотиривимірному просторі. Кімнати рухаються у часі, змінюються гравітація і логіка.

Якщо в першій частині рішення залежало від математичних обчислень та співпраці, то тут — від спроб осягнути неможливе.

Однак глядачі залишилися неоднозначно налаштованими. Частина фанатів оцінила спробу розширити всесвіт, інші — розкритикували відхід від холодного реалізму першої стрічки та ставку на CGI, що швидко старів.

IMDb рейтинг: 5.5 — і це справжній індикатор спірності продовження.

Куб 3: Зеро (2004) — повернення до витоків

Третя частина — "Куб: Зеро" — несподівано не продовжує сюжет, а повертає нас до початку. Ми вперше спостерігаємо за подіями не лише зсередини куба, а й іззовні.

Хто запускає людей у пастку? Як працює цей механізм? Що за організація стоїть за ним? І найголовніше — чому?

Цей приквел виявився важливим, хоч і менш стилістично виразним. У ньому з'являється критика системи, етичні дилеми і навіть натяк на релігійні мотиви. Саме ця частина найменш подібна до інших, але відкриває більше деталей про сам "куб" як експеримент і кару.

IMDb рейтинг: 5.6 — ближче до другої частини, але з дещо позитивнішою реакцією фанбази.

Франшиза як метафора

Франшиза "Куб" — це не про наукову фантастику у звичному сенсі. Це — філософія, зашита в стіни. Сюжет кожної частини можна трактувати як різні рівні існування людини у світі: від первинної боротьби за виживання, через намагання осягнути природу реальності до запитань про структуру влади, спостереження та провину.

Особливо актуальним "Куб" виглядає в епоху алгоритмів, нагляду, ізоляції й утопічних експериментів. Це — кімната, з якої, можливо, немає виходу. І глядач — так само в ній.

Цікаві факти:

1. Для зйомок першого фільму було побудовано лише одну кімнату. Колір змінювали світловими фільтрами;
2. Імена героїв першої частини — посилання на реальні тюрми, наприклад, Квентін (США), Левен (Франція);
3. Студія спецефектів надала послуги безкоштовно — настільки повірили в концепцію стрічки;
4. Права на американський ремейк були продані студії Lionsgate, але проєкт досі не реалізований.

Що ж...

Франшиза "Куб" — це приклад того, як з мінімальним бюджетом можна створити історію, що перевершує більшість блокбастерів у глибині змісту. Перша частина залишається позачасовою класикою. Наступні дві — цікаві, хоч і менш однозначні спроби розширити світ.

Для поціновувачів інтелектуального жаху, філософського трилера і кімнатних головоломок — "Куб" обов’язковий до перегляду. Увійти легко. Вийти — неможливо.