Тремтіння землі: монстри, гумор і незламна класика

Коли у 1990 році на екрани вийшов «Тремтіння землі» (ориг. Tremors), мало хто очікував, що цей фільм про гігантських підземних черв'яків — грабоїдів — перетвориться на багаторічну франшизу, яка тягнеться аж до 2020-х.

Але Tremors вдалося неможливе: поєднати жанри жахів і комедії, створити унікальних монстрів, і подарувати глядачам персонажів, до яких хочеться повертатись знову і знову.

Перший удар — і одразу в ціль

Перший фільм — це справжня класика. Маленьке містечко у Неваді, герої-ентузіасти у виконанні Кевіна Бейкона та Фреда Уорда, шалений темп, гумор і, звісно ж, гігантські монстри, які реагують на звук і пересуваються під землею. 

Режисерові Рону Андервуду вдалося створити не просто чергову історію про виживання, а майже театральну постановку з чітко прописаними персонажами, щирим почуттям небезпеки й тонкою іронією.

Стрічка «Тремтіння землі» 1990 року — це ідеальний баланс абсурду й жаху, знятий без CGI, зі справжніми спецефектами та монстрами-ляльками, що й досі виглядають переконливо. Фільм отримав статус культового ще у відеопрокаті — завдяки «сарафанному радіо» та VHS-плівкам.

Еволюція грабоїдів і жанровий квест

У «Тремтіння землі 2: Повторний удар» (1996) нам показали нову стадію еволюції монстрів — тепер вони можуть пересуватися вже не під землею, а по ній. Водночас гумору стало трохи менше, а локації — ширші, події переносяться в Мексику. 

Це була смілива спроба розвинути міфологію, і хоча фільм поступається оригіналу, він зберігає головне — атмосферу.

У третій частині (2001) грабоїди мутують ще далі, з’являються знамениті «шрікери» та «жароглави». Дія знову відбувається у знайомому Перфекшн, а головним героєм стає Берта Ґаммер — божевільний, але харизматичний мисливець на монстрів, що згодом стане обличчям усієї франшизи. 

Третя частина — це вже чисте фан-задоволення з самопародією і лояльним фан-сервісом.

Четверта стрічка («Легенда починається», 2004) — це приквел у стилі вестерну, що розповідає про перше зіткнення з грабоїдами у 1889 році. Цей фільм особливо цікавий тим, що показує, як міфологія франшизи занурюється в історію, граючись з жанром, але не втрачаючи гумору.

Повернення з ностальгії

Після майже десятилітньої паузи франшиза несподівано ожила у 2015 році з «Кровною ріднею». Хоча нові фільми (6-та частина — «Холодний день у пеклі», 7-ма — «Острів люті») вже не мали тієї чарівності, що перші стрічки, вони мали іншу цінність — це данина фанатам, продовження історії для тих, хто виріс із «Тремтінням землі». 

Персонаж Берта Гаммера стає майже супергероєм — незламним, смішним і трохи трагічним. І навіть якщо якість спецефектів вже не завжди вражає, сам дух пригоди залишається.

Франшиза, яка вижила попри все

Що зробило Tremors культовим? Не тільки монстри, не тільки гумор і не тільки акторський склад. Ця франшиза — це любов до жанру, чесність у виконанні й повага до глядача. Вона ніколи не намагалася бути більше, ніж є — веселим, іноді страшним, іноді смішним серіалом про людей і підземних потвор, які знову і знову зустрічаються віч-на-віч.

І хоча чутки про восьму частину або навіть серіал з Кевіном Бейконом досі час від часу з’являються в мережі — головне, що «Тремтіння землі» вже залишило слід. Як та сама хвиля в піску, яка попереджає: грабоїд десь поруч.

Раніше стало відомо, що Греція відновлює ганебну заборону на донорство крові для геїв: крок назад у питаннях прав ЛГБТК+.